Становлення, еволюція та ідейне позиціонування політичного проєкту “Прогресивної партії” (Шімпо-то) в Японії
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
В історіографії проблема ідейного позиціонування політичного проєкту “Прогресивної партії” (Шімпо-то) в Японії донині не вирішена. Пояснюється це тим, що хоча п’ять зафіксованих у японській історії “прогресивних” партій мали схожі назви, але з ідейного погляду вони суттєво різнилися між собою. Ці відмінності випливали з етапної еволюції, яку переживала в Японії сама ідея абстрактного “прогресу”. Спершу панівною була ідея спільного визволення країн Далекого Сходу від колоніального ярма західних колонізаторів. Цю ідею спробувала в 1894 р. уособити “Партія прогресу серединних держав” (Чуґокушімпо-то). До проблем внутрішнього політичного устрою Японії ця партія ставилась індиферентно, тому, по суті, була центристською. Після Японсько-цінської війни 1894–1895 рр. їй на зміну прийшла ідея сталого “прогресивного” розвитку Великої Японської імперії як результату її власної колоніальної експансії. За прикладом західних метрополій вона мала гарантувати мешканцям Японських островів високі стандарти якості життя, розширення політичних свобод і утвердження партійно структурованого за результатами демократичних виборів парламентського контролю за діяльністю уряду. Так гасла “прогресу”, які з погляду зовнішньополітичних пріоритетів були однозначно шовіністичними, у питаннях внутрішньої політики набули ознак лібералізму в соціальному і демократизму в політичному аспекті. Партійним віддзеркаленням таких ідей стала Прогресивна партія (Шімпо-то) 1896–1898 рр. Після поразки Великої Японської імперії у Другій світовій війні ідеали прогресу Держави Японія були вже спрямовані на підтримку традиційних моральних, майнових, державних і сімейних цінностей, на збереження таких консервативних інститутів, як приватна власність, багатопартійність, імператорська династія та японська державність як така. Партійним обличчям такого бачення прогресу стала відверто консервативна Прогресивна партія Японії (Ніхон шімпо-то) 1945–1947 рр. Пройшовши через “японське економічне диво” та ставши з технологічного погляду однією з найрозвинутіших країн світу, Японія змогла собі дозволити думати вже не про стратегічні, а про периферійні аспекти прогресизму. На цьому ґрунті виросли дві “прогресивні” японські партії 1987–1997 рр. Вони опікувалися не базовими, а супутніми абстрактному прогресу питаннями “чесної прозорої політики”, “справжнього демократичного народовладдя”, боротьби з корупцією та іншими, дещо відірваними від реалій життя популістськими концепціями. Себе вони вважали прихильниками “справжньої” демократії, але популістська нереалістичність їхніх програмних обіцянок характеризує політичне обличчя зазначених партій як лівоцентристських. Нинішня Японія перебуває в ситуації, коли перед нею справді не стоять системні стратегічні виклики. Ось чому реанімація в ній проєкту чергової “Прогресивної партії” є малоймовірною.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
історія політичних партій; політична історія; прогресизм; Прогресивна партія (Шімпо-то); Японія
Oriol Junqueras i Vies [et al.] (2011), Història del Japó, Editorial UOC, Barcelona.
Lee K. C. (1995), Japan – Between Myth And Reality, World Scientific, Singapore.
Massie J. L. and Douglas J. (1992), Managing: A Contemporary Introduction, Prentice Hall, Hoboken, NJ.
Matray J. I. (2000), Japan’s Emergence as a Global Power, Bloomsbury Publishing USA, New York.
Mickolus E. F. and Simmons S. L. (1997), Terrorism, 1992–1995: A Chronology of Events and a Selectively Annotated Bibliography, Greenwood Press, Santa Barbara, CA.
Rozman G., Togo K. and Ferguson J. (2007), Japanese Strategic Thought toward Asia, Springer, New York.
Saitō H. (2017), The History Problem: The Politics of War Commemoration in East Asia, University of Hawaii Press, Honolulu.
赤旗評論特集版 (1983), 日本共産党中央委員会, 東京。
赤井 克己 (2007), 瀬戸内の経済人: 人と企業の歴史に学ぶ24話, 吉備人出版, 岡山。
秋山 和宏 (2011), 現代政治過程, 三和書籍, 大阪。
秋山 和宏, 石川 晃司, 照屋 寛之 (2000), 発言力: 政治家は言葉を磨け!?, 三和書籍, 大阪。
新たな飛躍へ: キッコ-マン労働組合 50年史 (1995), キッコ-マン労働組合, 野田。
朝日年鑑 (1996), 朝日新聞社, 大阪。
朝日選挙大観: 第39回衆議院総選挙1990年 (平成2年) 2月, 第15回参議院通常選挙1989年 (平成元年) 7月 (1990), 朝日新聞社, 大阪。
福田 和也 (2013), 大宰相・原敬, PHP研究所, 京都。
福祉教科書 介護福祉士 完全合格テキスト (2016), 翔泳社, 東京。
不破 哲三 (2006), 日本共産党史を語る, 新日本出版社, 東京。
現代用語の基礎知識 (2006), 自由国民社, 東京。
橋本 五郎, 飯田 政之, 加藤 秀治郎 (2002), 図解・日本政治の小百科, Ichigeisha, 東京。
服部 龍二 (1964), 幣原喜重郎と二十世紀の日本: 外交と民主主義, 弘文堂, 東京。
久恒 啓一, 河合 敦 (2014), 日本一わかりやすい図解日本史, 秀和システム, 東京。
イミダス (2006), 集英社, 東京。
色川 大吉 (1980), 大日本帝国の終焉, 三省堂, 東京。
岩手年鑑 (1997), 岩手日報社, 盛岡。
蒲島 郁夫 (1998), 政権交代と有権者の態度変容, 木鐸社, 東京。
蒲島 郁夫 (2018), 新編 現代政治過程, 三和書籍, 大阪。
上條 末夫 (1993), 政治社会学概論, 北樹出版, 東京。
金谷 俊一郎 (2014), 日本人なら知っておきたい日本史の授業, PHP研究所, 京都。
川村 一彦 (2014), 歴史の回想・大隈 重信, 歴史研究会, 東京。
川村 一彦 (2021a), 歴史の回想・犬養 毅, 歴史研究会, 東京。
川村 一彦 (2021b), 歴史の回想・尾崎 行雄, 歴史研究会, 東京。
川村 一彦 (2022a), 歴史の回想・立憲民政党, 歴史研究会, 東京。
川村 一彦 (2022b), 歴史の回想・大政翼賛会, 歴史研究会, 東京。
河村 泰治 (2006), 複合汚染国家: 資本主義・共産主義・官僚システム・戦争の本質と現代社会における実像, 郁朋社, 東京。
国民自治年鑑 (1996), 日本社会党機関紙局, 東京。
高坂 正堯, 佐古 丞, 安部 文司 (1995), 戦後日米関係年表, PHP研究所, 東京。
久保谷 政義 (2016), 「一強多弱」政党制の分析: 得票の動きからみる過去・現在, 三和書籍, 東京。
國民政治年鑑 (1994), 日本社会党機関紙局, 東京。
倉山 満 (2015), 自民党の正体: こんなに愉快な派閥抗争史, PHP研究所, 東京。
前田 秀幸 (2020), 歴史の流れが一気にわかる 日本史単語帳 (池田書店), PHP研究所, 東京。
宮川 隆義 (1993), 政治ハンドブック, 政治広報センター, 東京。
宮田 昌明 (2019), 満洲事変: 「侵略」論を超えて世界的視野から考える, PHP研究所, 京都。
水口 憲人, 北原 鉄也, 久米 郁男 (2000), 変化をどう説明するか・政治篇, 木鐸社, 東京。
二大政党時代のあけぼの: 平成の選挙と政治 (2004), 木鐸社, 東京。
日本経済新聞社 120年史 (1996), 日本経済新聞社, 東京。
日本国会史’94 (1994), 下巻: 政権交代と政治改革, 国会資料編纂会, 東京。
日本新聞年鑑 (1995), 日本新聞協会, 東京。
日記書簡集解題目録: 政治家・思想家 (1998), 日外アソシエーツ (紀伊國屋書店), 東京。
野村 英一 (1997), 慶応義塾三田の政治家たち, 雄山閣, 東京。
小枝 義人 (2006), 伊藤昌哉政論, 春風社, 横浜。
岡 義武 (1992), 岡義武著作集: 明治政治史, 岩波書店, 東京。
小和田 哲男 (2020, 日本の歴史 366, 主婦の友社, 東京。
平凡社百科年鑑 (1996), 平凡社, 上海。
佐高 信 (1991), 正言は反のごとし: 二人の謙三, 二人の謙三, 東京。
政権 (1970), 每日新聞社, 京都。
世界年鑑 (1990), 中央通訊社, 臺北。
新川 敏光, 大西 裕 (2008), 日本・韓国, ミネルヴァ書房, 京都。
正田 健一郎 (1980), 大隈重信: その生涯と人間像, 早稲田大学出版部, 東京。
竹內 理三 (1978), 日本近現代史小辞典, 角川書店, 東京。
田中 明彦 (2007), アジアのなかの日本, NTT出版, 東京。
時任 英人 (1996), 明治期の犬養毅, 芙蓉書房出版, 東京。
富森 叡児 (1977), 戦後保守党史, 日本評論社, 東京。
冨田 和夫 (2010), 老教師世相を斬る, 郁朋社, 東京。
トップランキング: 1994: 朝日データブック (1994), 朝日新聞社, 大阪。
渡辺 恒雄 (1964), 派閥: 日本保守党の分析, 弘文堂, 東京。
八幡 和郎 (1998), 47都道府県うんちく事典: 県の由来からお国自慢まで, PHP研究所, 京都。
八幡 和郎 (2022), 日本の総理大臣大全: 伊藤博文から岸田文雄まで101代で学ぶ近現代史, 芙蓉書房出版, 東京。
山田 央子 (1999), 明治政党論史, 創文社, 東京。
山本 泰夫 (2006), 加藤芳郎のまっぴら人生, 産経新聞, 東京。
柳田 泉 (1962), 明治文明史における大隈重信: 早稻田大学創立八十年記念出版, 早稻田大学出版部, 東京。
読売年鑑 (1998), 読売新聞社, 東京。
周 佳榮 (2023), 一本讀懂平成日本, 三聯書店, 香港。
REFERENCES
Yapontsy o Yaponii. Sbornik statey pervoklassnykh yaponskikh avtoritetov, sobrannykh i redaktirovannykh A. Stedom (1906), Transl. from English by M. A. Shreyder i S. G. Zaymovskiy, D. I. Shreyder (ed., preface and notes), Prosveshcheniye, Saint Petersburg. (In Russian).
Oriol Junqueras i Vies [et al.] (2011), Història del Japó, Editorial UOC, Barcelona.
Lee K. C. (1995), Japan – Between Myth And Reality, World Scientific, Singapore.
Massie J. L. and Douglas J. (1992), Managing: A Contemporary Introduction, Prentice Hall, Hoboken, NJ.
Matray J. I. (2000), Japan’s Emergence as a Global Power, Bloomsbury Publishing USA, New York.
Mickolus E. F. and Simmons S. L. (1997), Terrorism, 1992–1995: A Chronology of Events and a Selectively Annotated Bibliography, Greenwood Press, Santa Barbara, CA.
Rozman G., Togo K. and Ferguson J. (2007), Japanese Strategic Thought toward Asia, Springer, New York.
Saitō H. (2017), The History Problem: The Politics of War Commemoration in East Asia, University of Hawaii Press, Honolulu.
Akahata hyōron tokushū-ban (1983), Nihon Kyōsan-tō Сhūōiinkai, Tōkyō. (In Japanese).
Akai K. (2007), Setouchi-no keizai hito: Hito to kigyō-no rekishi-ni manabu 24 wa, Kibijin shuppan, Okayama. (In Japanese).
Akiyama K. (2011), Gendai seiji katei, Sanwa shoseki, Ōsaka. (In Japanese).
Akiyama K., Ishikawa K. and Teruya H. (2000), Hatsugen-ryoku: seijika wa kotoba-o migake!?, Sanwa shoseki, Ōsaka. (In Japanese).
Aratana hiyaku-e: Kikko-man rōdōkumi-ai 50-nen shi (1995), Kikko-man rōdōkumi-ai, Noda. (In Japanese).
Asahi nenkan (1996), Asahi shimbun-sha, Ōsaka. (In Japanese).
Asahi senkyo taikan: dai 39-kai Shūgi-in sō senkyo 1990-nen (Heisei 2-nen) 2 tsuki, dai 15-kai Sangi-in tsūjō senkyo 1989-nen (Heisei gan’nen) 7 tsuki (1990), Asahi shinbun-sha, Ōsaka. (In Japanese).
Fukuda K. (2013), Daisaishō: Hara Takashi, PHP kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).
Fukushi kyōkasho (kaigo fukushi-shi): kanzen gōkaku tekisuto (2016), Shōeisha, Tōkyō. (In Japanese).
Fuwa T. (2006), Nihon Kyōsan-tō shi-o kataru, Shin Nihon shubban-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Gendai yōgo-no kiso chishiki (2006), Jiyūkokumin-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Hashimoto G., Īda M. and Katō S. (2002), Zukai Nihon seiji-no ko hyakka, Ichigeisha, Tōkyō. (In Japanese).
Hattori R. (1964), Shidehara Kijūrō to nijusseiki-no Nihon: gaikō to minshu shugi, Kōbundō, Tōkyō. (In Japanese).
Hisatsune K. and Kawai A. (2014), Nihon’ichi wakari yasui zukai Nippon shi, Shūwa shisutemu, Tōkyō. (In Japanese).
Imidasu (2006), Shūei-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Irokawa D. (1980), Dai-Nippon teikoku-no shūen, Sanseidō, Tōkyō. (In Japanese).
Iwate nenkan (1997), Iwate nippōsha, Morioka. (In Japanese).
Kabashima I. (1998), Seiken kōtai to yūkensha-no taido hen’yō, Bokutaku-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Kabashima I. (2018), Shinpen gendai seiji katei, Sanwa shoseki, Ōsaka. (In Japanese).
Kamijō S. (1993), Seiji shakai-gaku gairon, Hokujushuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Kanaya S. (2014), Nihonjin-nara shitte okitai Nippon shi-no jugyō, PHP kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).
Kawamura K. (2014), Rekishi-no kaisō: Ōkuma Shigenobu, Rekishikenkyū-kai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2021a), Rekishi-no kaisō: Inukai Tsuyoshi, Rekishi kenkyū kai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2021b), Rekishi-no kaisō: Ozaki Yukio, Rekishi kenkyū kai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2022a), Rekishi-no kaisō: Rikkenminsei-tō, Rekishikenkyū-kai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2022b), Rekishi-no kaisō: Taisei`yokusan-kai, Rekishikenkyū-kai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura T. (2006), Fuku gōosen kokka: Shihon shugi, Kyōsan shugi, kanryō shisutemu sensō-no honshitsu to gendai shakai-ni okeru jitsuzō, Ikuhō-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Kokumin’jichi nenkan (1996), Nihon Shakai-tō kikan shikyoku, Tōkyō. (In Japanese).
Kōsaka M., Sako S. and Abe B. (1995), Sengo nichibeikankei nenpyō, PHP kenkyūjo, Tōkyō. (In Japanese).
Kuboya M. (2016), ‘Ichi tsuyo ta yowa’ seitōsei-no bunseki: tokuhyō-no ugoki kara miru kako: ima, Sanwa shoseki, Tōkyō. (In Japanese).
Kunitami seiji nenkan (1994), Nihon shakai-tō kikanshi-kyoku, Tōkyō. (In Japanese).
Kurayama M. (2015), Jimintō-no shōtai: konna-ni yukai na habatsu kōsō shi, PHP kenkyūjo, Tōkyō. (In Japanese).
Maeda H. (2020), Rekishi-no nagare ga ikki-ni wakaru Nippon-shi tango-chō (Ikeda shoten), PHP kenkyūjo, Tōkyō. (In Japanese).
Miyagawa T. (1993), Seiji handobukku, Seiji kōhō sentā, Tōkyō. (In Japanese).
Miyata M. (2019), Manshū jihen: “Shinryaku”-ron o koete sekaitekishiya kara kangaeru, PHP kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).
Mizuguchi N., Kitahara T. and Kume I. (2000), Henka-o dō setsumei-suru ka: seijihen, Bokutakusha, Tōkyō. (In Japanese).
Nidaiseitō jidai-no akebono: Heisei-no senkyo to seiji (2004), Bokutaku-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Nihon Keizai shimbun-sha: 120-nen-shi (1996), Nihon Keizai shimbun-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Nihon kokkai shi’ 94 (1994), V. 2: seiken kōtai to seiji kaikaku, Kokkai shiryō hensan-kai, Tōkyō. (In Japanese).
Nihon shimbun nenkan (1995), Nihon shimbun kyōkai, Tōkyō. (In Japanese).
Nikki shokan-shū kaidai mokuroku: seijika・shisōka (1998), Nitsugai asoshiētsu (Kinokuniya shoten), Tōkyō. (In Japanese).
Nomura E. (1997), Keiō gijuku Mita-no seijika-tachi, Yūzankaku, Tōkyō. (In Japanese).
Oeda Y. (2006), Itō Masaya seiron, Shunpũsha, Yokohama. (In Japanese).
Oka Y. (1992), Oka Yoshitake chosaku shū: Meiji seiji shi, Iwanami shoten, Tōkyō. (In Japanese).
Owada T. (2020), Nihon-no rekishi 366, Shufu-no tomosha, Tōkyō. (In Japanese).
Píngfán shè bǎikē niánjiàn (1996), Píngfán-shè, Shànghǎi. (In Chinese).
Sataka M. (1991), Masakoto wa han-no gotoshi: futari-no Kenzō, Jiji tsūshin-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Seiken (1970), Mainichi shinbun-sha, Kyōto. (In Japanese).
Shìjiè niánjiàn (1990), Zhōngyāng tōngxùnshè, Táiběi. (In Chinese).
Shinkawa T. and Ōnishi Y. (2008), Nihon – Kankoku, Mineruvua shobō, Kyōto. (In Japanese).
Shōda K. (1980), Ōkuma shigenobu: Sono shōgai to ningenzō, Waseda-daigaku shuppan-bu, Tōkyō. (In Japanese).
Takeuchi R. (1978), Nihon kingen daishi ko jiten, Kadokawa shoten, Tōkyō. (In Japanese).
Tanaka A. (2007), Ajia-no naka-no Nihon, NTT shuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Tokitō H. (1996), Meijiki-no Inukai Tsuyoshi, Fuyōshobō shuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Tomimori E. (1977), Sengo hoshutō shi, Nihon hyōron-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Tomita K. (2010), Rō kyōshi sesō o kiru, Ikuhō-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Toppu rankingu: 1994: Asahi dētabukku (1994), Asahi shinbun-sha, Ōsaka. (In Japanese).
Watanabe T. (1964), Habatsu: Nihon hoshutō-no bunseki, Kōbundō, Tōkyō. (In Japanese).
Yahata K. (1998), 47 todōfuken unchiku jiten: ken-no yurai kara okunijiman made, PHP kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).
Yahata K. (2022), Nihon-no sōri daijin taizen: Itō Hirofumi kara Kishida Fumio made 101-dai de manabu kingendai shi, Fuyōshobō shuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Yamada N. (1999), Meiji seitōron shi, Sōbunsha, Tōkyō. (In Japanese).
Yamamoto Y. (2006), Katō Yoshirō-no mappira jinsei, Sankei shimbun, Tōkyō. (In Japanese).
Yanagida I. (1962), Meiji bummei shi-ni okeru Ōkuma Shigenobu: Waseda daigaku sōritsu yasotoshi kinen shuppa, Waseda daigaku shuppan-bu, Tōkyō. (In Japanese).
Yomiuri nenkan (1998), Yomiuri shimbun-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Zhōu J. (2023), Yī běn dú dǒng Píngchéng Rìběn, Sānlián shūdiàn, Xiānggǎng. (In Chinese).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.