Мудреці і мудрість у “Шветашватара-упанішаді”
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті аналізується постать мудреця, яка у “Шветашватара-упанішаді” відіграє провідну роль. Окрім Шветашватари, мудрецями в давньоіндійському тексті є не тільки інші безіменні люди-аскети, а й вияви Абсолютної реальності (Брáгман, Савітар, Рудра). Між представниками цих двох світів та онтологій існує взаємодія. Мудреці-люди орієнтуються на Абсолютну реальність, а її представники їм відповідають. Ця орієнтація передбачає спеціальну підготовку і спрямована на глибинну трансформацію людини, внаслідок якої в неї з’являється можливість осягнути абсолютне знання, позбутися недосконалого світу і досягнути безсмертя. Головна увага у “Шветашватара-упанішаді” спрямована не на побутове або емпіричне існування, а на мудрість як знання першопричин і першооснов усього сущого, як знання головної мети людини, як утаємничене й істинне знання. Оскільки мудрість людей-аскетів спирається на надлюдську мудрість (Sophia Perennis) та транслює її, є підстави говорити про ієрархію мудрості, про підпорядкування людської мудрості вищій за неї Мудрості.
В упанішаді у стислій формі зустрічаються полемічні мотиви, які є важливим свідченням щодо інших умоглядних позицій, що співіснуть (і конкурують?) із вченням мудрого Шветашватари.
Лексеми, які позначають мудреців, є в кожному з розділів тексту, у його першій та останній строфах. Це вказує на те, що постать мудреця в композиційному задумі всієї упанішади відігравала важливу роль, являючи собою одну з її центральних і рекурентних тем.
Важлива роль у “Шветашватара-упанішаді” відводиться внутрішнім і зовнішнім цитатам. Якщо казати про зовнішні цитати з ранніх авторитетних ведійських текстів, то їхня наявність легітимізує сам текст упанішади, він стає канонічним і сакральним. Тоді як внутрішні цитати є прикладами свідомої позиції автора з наголосом на важливих новаторських аспектах його вчення. Завдяки цьому у вченні мудрого Шветашватари відбувається своєрідне поєднання традиційного та інноваційного знання як епістемологічних позицій, і воно дістає спеціальну назву “веданта”.
Як цитувати
Завгородній, Ю. Ю. (2026). Мудреці і мудрість у “Шветашватара-упанішаді”. Східний світ, (1 (130), 218-238. https://doi.org/10.15407/orientw2026.01.218
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ключові слова
Абсолютна реальність; мудрець; мудрість; Шветашватара; “Шветашватара-упанішада”
Посилання
Елизаренкова Т. Я. (1982), Грамматика ведийского языка, Наука, Москва.
Завгородній Ю. Ю. (2024), “Шветашватара-упанішада 1.1-16 / Переклад із санскриту, вступна стаття та коментарі Ю. Ю. Завгороднього”, Східний світ, № 3, с. 292–311. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2024.03.292
Andrijanić I. (2019), “Śaṅkara and the authorship of Śvetāśvataropaniṣad-Bhāṣya”, The Journal of Hindu Studies, Vol. 12, Issue 3, pp. 273–291. DOI: https://doi.org/10.1093/jhs/hiy014
Apte V. G. (1927), Śvetāśvatara Upaniṣad. Edited With the Commentaries of Śaṃkara, Śaṃkarānanda, Nārāyaṇa, and Vijñānabhagavat, (Anandasrama Sanskrit Series, 17), Poona.
Bhagat M. G. (1976), Ancient Indian Asceticism, Munshiram Manoharlal, New Delhi.
Bhandarkar R. G. (2001), Vaiṣṇavism, Śaivism and Minor Religious Systems, Munshiram Manoharlal Publishers, New Delhi.
Chakraborti H. (1973), Asceticism in Ancient India in Brahmanical, Buddhist, Jaina, and Ajivika Societies: From the Earliest Times to the Period of Śaṅkarāchārya, Punthi Pustak, Calcutta.
Chemparathy G. (2007), “Some Problems in Determining the Number and the Names of the Vedic Upaniṣads”, in Karin Preisendanz (ed.), Expanding and Merging Horizons: Contributions to South Asian and Cross-Cultural Studies in Commemoration of Wilhelm Halbfass, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, pp. 587–601.
Cohen S. (1998), “The Śvetāśvatara Upaniṣad Reconsidered”, Acta Orientalia, No. 59, pp. 150–178.
Cohen S. (ed.) (2018), The Upaniṣads. A Complete Guide, Routledge, London and New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315758701
Coomaraswamy A. K. (2004), The Essential, Rama P. Coomaraswamy (ed.), World Wisdom, W/c.
Dandekar R. N. (1976), “Vaiṣṇavism and Śaivism”, in Dandekar, R. N. (ed.), Ramakrishna Gopal Bhandarkar as an Indologist: A Symposium, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona, pp. 21–111.
Deussen P. (trans.) (1980), Sixty Upaniṣads of the Veda, Part One, Motilal Banarsidass, Delhi.
Devadatta Kālī (trans.) (2011), Śvetāśvataropaniṣad. The Knowledge that Liberates, Nikolas-Hays, Lake Worth.
Dundas P. (2002), The Jains, Routledge, London and New York.
Eliade M. (1958), Yoga: Immortality and Freedom, Routledge and Kegan Paul, New York.
Griffith R. T. H. (1920), The Hymns of the Rigveda. Translated with a Popular Commentary, Vol. I, Benares.
Hadot P. (2004), What is Ancient Philosophy?, Transl. by Michael Chase, Harvard University Press, Cambridge, MA and London.
Hara M. (1961), “Śvetāśvatara Upaniṣad, 6, 22”, Shūkyō Kenkyū, 168 (Vol. 35, No. 1), pp. 74–98.
Hauschild R. (1927), Die Śvetāśvatara Upaniṣad: Eine kritische Ausgabe mit einer Übersetzung und einer Übersicht über ihre Lehren, (Abhandlungen fur die Kunde des Morgenlandes, XVII.3), Leipzig.
Huizinga J. (1980), Homo Ludens. A Study of the Play-Element in Culture, Routledge and Kegan Paul, London, Boston and Henley.
Hume R. E. (trans.) (1921), The Thirteen Principal Upaniṣads, Oxford University Press, London.
Gambhirananda Swami (trans.) (2009), Śvetāśvatara Upaniṣad. With the Commentary of Śaṅkarācārya, Advaita Ashrama, Kolkata.
Gonda J. (1963), The Vision of the Vedic Poets, Mouton, The Hague.
Gonda J. (1975), Vedic Literature (Saṃhitās and Brāhmaṇas), Otto Harrasowitz, Wiesbaden.
Gonda J. (2016), Viṣṇuism and Śivaism: A Comparison, Bloombsbury Academic, London.
Graheli А (2008), “In Praise of Repetition”, International Institute for Asian Studies Newsletter, 48, р. 24.
Jacob G. A. (1963), Upanishad Vakya Kosha. A Concordance to the Principal Upanishads and Bhagavadītā, Motilal Banarsidass, Delhi-Varanasi-Patna.
Kane P. V. (1941), History of Dharmaśāstra (Ancient and Medieval Religious and Civil Law), Vol. 2, Part I, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona.
Lighthiser T. P. (2002), “Upanishads: A Contribution Towards Bibliography of Secondary Literature and Reviews”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 30, pp. 85–101. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1014513826346
Limaye V. P. and Vadekar R. D. (eds) (1958), Eighteen Principal Upaniṣads, Vaidika Saṃśodhana Maṇḍala, Poona.
Müller F. M. (ed. and trans.) (1884), The Sacred Books of the East, Vol. 15: The Upanishads, Pt. II, The Clarendon Press, Oxford.
Nakamura H. (1973), Religions and Philosophies of India. A Survey with Bibliographical Notes, The Hokuseido Press, The Eastern Institute, Tokyo.
Nooten van B. A. and Holland G. B. (eds) (1994), Rig Veda: A Metrically Restored Text with an Introduction and Notes, Harvard University Press, Cambridge and London.
Oberlies T. (1988), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Eine Studie ihrer Gotteslehre”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens und Archiv für Indische Philosophie, Band 32, pp. 35–62.
Oberlies T. (1995), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Einleitung-Edition und Übersetzung von Adhyāya I”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 39, pp. 61–102.
Oberlies T. (1998), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Edition und Übersetzung von Adhyaya IV–VI” (Studien zu den ‘mittleren’ Upaniṣads II – 3. Teil)”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 42, pp. 77–138.
Olivelle P. (1993), The Āśrama System. The History and Hermeneutics of a Religious Institution, Oxford University Press, New York, Oxford.
Olivelle P. (1998), The Early Upaniṣads. Annotated Text and Translation, Oxford University Press, New York, Oxford.
Radhakrishnan S. (1953), The Principal Upaniṣads, With Introduction, Text and Translation and Notes, George Allen and Unwin, London.
Renard P. (1995), “Historical Bibliography of Upaniṣads in Translation”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 23, No. 2, pp. 223–246.
Salomon R. (1986), “The Śvetāśvatara and the Nāsadīya: Vedic Citations in a Śaiva Upaniṣad”, Adyar Library Bulletin, Vol. 50, pp. 165–178.
Sanskrit Dictionaries, available at: https://michaelmeyer.fr/sanskrit (accessed October 20, 2025).
Zbavitel D. (2004), Upanišady, Přeložil Dušan Zbavitel, Dharma Gaia, Praha.
REFERENCES
Elizarenkova T. Ya. (1982), Grammatika vediyskogo yazyka, Nauka, Moscow. (In Russian).
Zavhorodnii Yu. Yu. (2024), “Shvetashvatara-upanishada 1.1-16. Pereklad iz sanskrytu, vstupna stattia ta komentari Yu. Yu. Zavhorodnoho”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 292–311. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2024.03.292
Andrijanić I. (2019), “Śaṅkara and the authorship of Śvetāśvataropaniṣad-Bhāṣya”, The Journal of Hindu Studies, Vol. 12, Issue 3, pp. 273–291. DOI: https://doi.org/10.1093/jhs/hiy014
Apte V. G. (1927), Śvetāśvatara Upaniṣad. Edited With the Commentaries of Śaṃkara, Śaṃkarānanda, Nārāyaṇa, and Vijñānabhagavat, (Anandasrama Sanskrit Series, 17), Poona.
Bhagat M. G. (1976), Ancient Indian Asceticism, Munshiram Manoharlal, New Delhi.
Bhandarkar R. G. (2001), Vaiṣṇavism, Śaivism and Minor Religious Systems, Munshiram Manoharlal Publishers, New Delhi.
Chakraborti H. (1973), Asceticism in Ancient India in Brahmanical, Buddhist, Jaina, and Ajivika Societies: From the Earliest Times to the Period of Śaṅkarāchārya, Punthi Pustak, Calcutta.
Chemparathy G. (2007), “Some Problems in Determining the Number and the Names of the Vedic Upaniṣads”, in Karin Preisendanz (ed.), Expanding and Merging Horizons: Contributions to South Asian and Cross-Cultural Studies in Commemoration of Wilhelm Halbfass, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, pp. 587–601.
Cohen S. (1998), “The Śvetāśvatara Upaniṣad Reconsidered”, Acta Orientalia, No. 59, pp. 150–178.
Cohen S. (ed.) (2018), The Upaniṣads. A Complete Guide, Routledge, London and New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315758701
Coomaraswamy A. K. (2004), The Essential, Rama P. Coomaraswamy (ed.), World Wisdom, W/c.
Dandekar R. N. (1976), “Vaiṣṇavism and Śaivism”, in Dandekar, R. N. (ed.), Ramakrishna Gopal Bhandarkar as an Indologist: A Symposium, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona, pp. 21–111.
Deussen P. (trans.) (1980), Sixty Upaniṣads of the Veda, Part One, Motilal Banarsidass, Delhi.
Devadatta Kālī (trans.) (2011), Śvetāśvataropaniṣad. The Knowledge that Liberates, Nikolas-Hays, Lake Worth.
Dundas P. (2002), The Jains, Routledge, London and New York.
Eliade M. (1958), Yoga: Immortality and Freedom, Routledge and Kegan Paul, New York.
Griffith R. T. H. (1920), The Hymns of the Rigveda. Translated with a Popular Commentary, Vol. I, Benares.
Hadot P. (2004), What is Ancient Philosophy?, Transl. by Michael Chase, Harvard University Press, Cambridge, MA and London.
Hara M. (1961), “Śvetāśvatara Upaniṣad, 6, 22”, Shūkyō Kenkyū, 168 (Vol. 35, No. 1), pp. 74–98.
Hauschild R. (1927), Die Śvetāśvatara Upaniṣad: Eine kritische Ausgabe mit einer Übersetzung und einer Übersicht über ihre Lehren, (Abhandlungen fur die Kunde des Morgenlandes, XVII.3), Leipzig.
Huizinga J. (1980), Homo Ludens. A Study of the Play-Element in Culture, Routledge and Kegan Paul, London, Boston and Henley.
Hume R. E. (trans.) (1921), The Thirteen Principal Upaniṣads, Oxford University Press, London.
Gambhirananda Swami (trans.) (2009), Śvetāśvatara Upaniṣad. With the Commentary of Śaṅkarācārya, Advaita Ashrama, Kolkata.
Gonda J. (1963), The Vision of the Vedic Poets, Mouton, The Hague.
Gonda J. (1975), Vedic Literature (Saṃhitās and Brāhmaṇas), Otto Harrasowitz, Wiesbaden.
Gonda J. (2016), Viṣṇuism and Śivaism: A Comparison, Bloombsbury Academic, London.
Graheli А (2008), “In Praise of Repetition”, International Institute for Asian Studies Newsletter, 48, р. 24.
Jacob G. A. (1963), Upanishad Vakya Kosha. A Concordance to the Principal Upanishads and Bhagavadītā, Motilal Banarsidass, Delhi-Varanasi-Patna.
Kane P. V. (1941), History of Dharmaśāstra (Ancient and Medieval Religious and Civil Law), Vol. 2, Part I, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona.
Lighthiser T. P. (2002), “Upanishads: A Contribution Towards Bibliography of Secondary Literature and Reviews”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 30, pp. 85–101. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1014513826346
Limaye V. P. and Vadekar R. D. (eds) (1958), Eighteen Principal Upaniṣads, Vaidika Saṃśodhana Maṇḍala, Poona.
Müller F. M. (ed. and trans.) (1884), The Sacred Books of the East, Vol. 15: The Upanishads, Pt. II, The Clarendon Press, Oxford.
Nakamura H. (1973), Religions and Philosophies of India. A Survey with Bibliographical Notes, The Hokuseido Press, The Eastern Institute, Tokyo.
Nooten van B. A. and Holland G. B. (eds) (1994), Rig Veda: A Metrically Restored Text with an Introduction and Notes, Harvard University Press, Cambridge and London.
Oberlies T. (1988), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Eine Studie ihrer Gotteslehre”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens und Archiv für Indische Philosophie, Band 32, pp. 35–62.
Oberlies T. (1995), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Einleitung-Edition und Übersetzung von Adhyāya I”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 39, pp. 61–102.
Oberlies T. (1998), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Edition und Übersetzung von Adhyaya IV–VI” (Studien zu den ‘mittleren’ Upaniṣads II – 3. Teil)”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 42, pp. 77–138.
Olivelle P. (1993), The Āśrama System. The History and Hermeneutics of a Religious Institution, Oxford University Press, New York, Oxford.
Olivelle P. (1998), The Early Upaniṣads. Annotated Text and Translation, Oxford University Press, New York, Oxford.
Radhakrishnan S. (1953), The Principal Upaniṣads, With Introduction, Text and Translation and Notes, George Allen and Unwin, London.
Renard P. (1995), “Historical Bibliography of Upaniṣads in Translation”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 23, No. 2, pp. 223–246.
Salomon R. (1986), “The Śvetāśvatara and the Nāsadīya: Vedic Citations in a Śaiva Upaniṣad”, Adyar Library Bulletin, Vol. 50, pp. 165–178.
Sanskrit Dictionaries, available at: https://michaelmeyer.fr/sanskrit (accessed October 20, 2025).
Zbavitel D. (2004), Upanišady, Přeložil Dušan Zbavitel, Dharma Gaia, Praha.
Завгородній Ю. Ю. (2024), “Шветашватара-упанішада 1.1-16 / Переклад із санскриту, вступна стаття та коментарі Ю. Ю. Завгороднього”, Східний світ, № 3, с. 292–311. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2024.03.292
Andrijanić I. (2019), “Śaṅkara and the authorship of Śvetāśvataropaniṣad-Bhāṣya”, The Journal of Hindu Studies, Vol. 12, Issue 3, pp. 273–291. DOI: https://doi.org/10.1093/jhs/hiy014
Apte V. G. (1927), Śvetāśvatara Upaniṣad. Edited With the Commentaries of Śaṃkara, Śaṃkarānanda, Nārāyaṇa, and Vijñānabhagavat, (Anandasrama Sanskrit Series, 17), Poona.
Bhagat M. G. (1976), Ancient Indian Asceticism, Munshiram Manoharlal, New Delhi.
Bhandarkar R. G. (2001), Vaiṣṇavism, Śaivism and Minor Religious Systems, Munshiram Manoharlal Publishers, New Delhi.
Chakraborti H. (1973), Asceticism in Ancient India in Brahmanical, Buddhist, Jaina, and Ajivika Societies: From the Earliest Times to the Period of Śaṅkarāchārya, Punthi Pustak, Calcutta.
Chemparathy G. (2007), “Some Problems in Determining the Number and the Names of the Vedic Upaniṣads”, in Karin Preisendanz (ed.), Expanding and Merging Horizons: Contributions to South Asian and Cross-Cultural Studies in Commemoration of Wilhelm Halbfass, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, pp. 587–601.
Cohen S. (1998), “The Śvetāśvatara Upaniṣad Reconsidered”, Acta Orientalia, No. 59, pp. 150–178.
Cohen S. (ed.) (2018), The Upaniṣads. A Complete Guide, Routledge, London and New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315758701
Coomaraswamy A. K. (2004), The Essential, Rama P. Coomaraswamy (ed.), World Wisdom, W/c.
Dandekar R. N. (1976), “Vaiṣṇavism and Śaivism”, in Dandekar, R. N. (ed.), Ramakrishna Gopal Bhandarkar as an Indologist: A Symposium, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona, pp. 21–111.
Deussen P. (trans.) (1980), Sixty Upaniṣads of the Veda, Part One, Motilal Banarsidass, Delhi.
Devadatta Kālī (trans.) (2011), Śvetāśvataropaniṣad. The Knowledge that Liberates, Nikolas-Hays, Lake Worth.
Dundas P. (2002), The Jains, Routledge, London and New York.
Eliade M. (1958), Yoga: Immortality and Freedom, Routledge and Kegan Paul, New York.
Griffith R. T. H. (1920), The Hymns of the Rigveda. Translated with a Popular Commentary, Vol. I, Benares.
Hadot P. (2004), What is Ancient Philosophy?, Transl. by Michael Chase, Harvard University Press, Cambridge, MA and London.
Hara M. (1961), “Śvetāśvatara Upaniṣad, 6, 22”, Shūkyō Kenkyū, 168 (Vol. 35, No. 1), pp. 74–98.
Hauschild R. (1927), Die Śvetāśvatara Upaniṣad: Eine kritische Ausgabe mit einer Übersetzung und einer Übersicht über ihre Lehren, (Abhandlungen fur die Kunde des Morgenlandes, XVII.3), Leipzig.
Huizinga J. (1980), Homo Ludens. A Study of the Play-Element in Culture, Routledge and Kegan Paul, London, Boston and Henley.
Hume R. E. (trans.) (1921), The Thirteen Principal Upaniṣads, Oxford University Press, London.
Gambhirananda Swami (trans.) (2009), Śvetāśvatara Upaniṣad. With the Commentary of Śaṅkarācārya, Advaita Ashrama, Kolkata.
Gonda J. (1963), The Vision of the Vedic Poets, Mouton, The Hague.
Gonda J. (1975), Vedic Literature (Saṃhitās and Brāhmaṇas), Otto Harrasowitz, Wiesbaden.
Gonda J. (2016), Viṣṇuism and Śivaism: A Comparison, Bloombsbury Academic, London.
Graheli А (2008), “In Praise of Repetition”, International Institute for Asian Studies Newsletter, 48, р. 24.
Jacob G. A. (1963), Upanishad Vakya Kosha. A Concordance to the Principal Upanishads and Bhagavadītā, Motilal Banarsidass, Delhi-Varanasi-Patna.
Kane P. V. (1941), History of Dharmaśāstra (Ancient and Medieval Religious and Civil Law), Vol. 2, Part I, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona.
Lighthiser T. P. (2002), “Upanishads: A Contribution Towards Bibliography of Secondary Literature and Reviews”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 30, pp. 85–101. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1014513826346
Limaye V. P. and Vadekar R. D. (eds) (1958), Eighteen Principal Upaniṣads, Vaidika Saṃśodhana Maṇḍala, Poona.
Müller F. M. (ed. and trans.) (1884), The Sacred Books of the East, Vol. 15: The Upanishads, Pt. II, The Clarendon Press, Oxford.
Nakamura H. (1973), Religions and Philosophies of India. A Survey with Bibliographical Notes, The Hokuseido Press, The Eastern Institute, Tokyo.
Nooten van B. A. and Holland G. B. (eds) (1994), Rig Veda: A Metrically Restored Text with an Introduction and Notes, Harvard University Press, Cambridge and London.
Oberlies T. (1988), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Eine Studie ihrer Gotteslehre”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens und Archiv für Indische Philosophie, Band 32, pp. 35–62.
Oberlies T. (1995), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Einleitung-Edition und Übersetzung von Adhyāya I”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 39, pp. 61–102.
Oberlies T. (1998), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Edition und Übersetzung von Adhyaya IV–VI” (Studien zu den ‘mittleren’ Upaniṣads II – 3. Teil)”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 42, pp. 77–138.
Olivelle P. (1993), The Āśrama System. The History and Hermeneutics of a Religious Institution, Oxford University Press, New York, Oxford.
Olivelle P. (1998), The Early Upaniṣads. Annotated Text and Translation, Oxford University Press, New York, Oxford.
Radhakrishnan S. (1953), The Principal Upaniṣads, With Introduction, Text and Translation and Notes, George Allen and Unwin, London.
Renard P. (1995), “Historical Bibliography of Upaniṣads in Translation”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 23, No. 2, pp. 223–246.
Salomon R. (1986), “The Śvetāśvatara and the Nāsadīya: Vedic Citations in a Śaiva Upaniṣad”, Adyar Library Bulletin, Vol. 50, pp. 165–178.
Sanskrit Dictionaries, available at: https://michaelmeyer.fr/sanskrit (accessed October 20, 2025).
Zbavitel D. (2004), Upanišady, Přeložil Dušan Zbavitel, Dharma Gaia, Praha.
REFERENCES
Elizarenkova T. Ya. (1982), Grammatika vediyskogo yazyka, Nauka, Moscow. (In Russian).
Zavhorodnii Yu. Yu. (2024), “Shvetashvatara-upanishada 1.1-16. Pereklad iz sanskrytu, vstupna stattia ta komentari Yu. Yu. Zavhorodnoho”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 292–311. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2024.03.292
Andrijanić I. (2019), “Śaṅkara and the authorship of Śvetāśvataropaniṣad-Bhāṣya”, The Journal of Hindu Studies, Vol. 12, Issue 3, pp. 273–291. DOI: https://doi.org/10.1093/jhs/hiy014
Apte V. G. (1927), Śvetāśvatara Upaniṣad. Edited With the Commentaries of Śaṃkara, Śaṃkarānanda, Nārāyaṇa, and Vijñānabhagavat, (Anandasrama Sanskrit Series, 17), Poona.
Bhagat M. G. (1976), Ancient Indian Asceticism, Munshiram Manoharlal, New Delhi.
Bhandarkar R. G. (2001), Vaiṣṇavism, Śaivism and Minor Religious Systems, Munshiram Manoharlal Publishers, New Delhi.
Chakraborti H. (1973), Asceticism in Ancient India in Brahmanical, Buddhist, Jaina, and Ajivika Societies: From the Earliest Times to the Period of Śaṅkarāchārya, Punthi Pustak, Calcutta.
Chemparathy G. (2007), “Some Problems in Determining the Number and the Names of the Vedic Upaniṣads”, in Karin Preisendanz (ed.), Expanding and Merging Horizons: Contributions to South Asian and Cross-Cultural Studies in Commemoration of Wilhelm Halbfass, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, pp. 587–601.
Cohen S. (1998), “The Śvetāśvatara Upaniṣad Reconsidered”, Acta Orientalia, No. 59, pp. 150–178.
Cohen S. (ed.) (2018), The Upaniṣads. A Complete Guide, Routledge, London and New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315758701
Coomaraswamy A. K. (2004), The Essential, Rama P. Coomaraswamy (ed.), World Wisdom, W/c.
Dandekar R. N. (1976), “Vaiṣṇavism and Śaivism”, in Dandekar, R. N. (ed.), Ramakrishna Gopal Bhandarkar as an Indologist: A Symposium, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona, pp. 21–111.
Deussen P. (trans.) (1980), Sixty Upaniṣads of the Veda, Part One, Motilal Banarsidass, Delhi.
Devadatta Kālī (trans.) (2011), Śvetāśvataropaniṣad. The Knowledge that Liberates, Nikolas-Hays, Lake Worth.
Dundas P. (2002), The Jains, Routledge, London and New York.
Eliade M. (1958), Yoga: Immortality and Freedom, Routledge and Kegan Paul, New York.
Griffith R. T. H. (1920), The Hymns of the Rigveda. Translated with a Popular Commentary, Vol. I, Benares.
Hadot P. (2004), What is Ancient Philosophy?, Transl. by Michael Chase, Harvard University Press, Cambridge, MA and London.
Hara M. (1961), “Śvetāśvatara Upaniṣad, 6, 22”, Shūkyō Kenkyū, 168 (Vol. 35, No. 1), pp. 74–98.
Hauschild R. (1927), Die Śvetāśvatara Upaniṣad: Eine kritische Ausgabe mit einer Übersetzung und einer Übersicht über ihre Lehren, (Abhandlungen fur die Kunde des Morgenlandes, XVII.3), Leipzig.
Huizinga J. (1980), Homo Ludens. A Study of the Play-Element in Culture, Routledge and Kegan Paul, London, Boston and Henley.
Hume R. E. (trans.) (1921), The Thirteen Principal Upaniṣads, Oxford University Press, London.
Gambhirananda Swami (trans.) (2009), Śvetāśvatara Upaniṣad. With the Commentary of Śaṅkarācārya, Advaita Ashrama, Kolkata.
Gonda J. (1963), The Vision of the Vedic Poets, Mouton, The Hague.
Gonda J. (1975), Vedic Literature (Saṃhitās and Brāhmaṇas), Otto Harrasowitz, Wiesbaden.
Gonda J. (2016), Viṣṇuism and Śivaism: A Comparison, Bloombsbury Academic, London.
Graheli А (2008), “In Praise of Repetition”, International Institute for Asian Studies Newsletter, 48, р. 24.
Jacob G. A. (1963), Upanishad Vakya Kosha. A Concordance to the Principal Upanishads and Bhagavadītā, Motilal Banarsidass, Delhi-Varanasi-Patna.
Kane P. V. (1941), History of Dharmaśāstra (Ancient and Medieval Religious and Civil Law), Vol. 2, Part I, Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona.
Lighthiser T. P. (2002), “Upanishads: A Contribution Towards Bibliography of Secondary Literature and Reviews”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 30, pp. 85–101. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1014513826346
Limaye V. P. and Vadekar R. D. (eds) (1958), Eighteen Principal Upaniṣads, Vaidika Saṃśodhana Maṇḍala, Poona.
Müller F. M. (ed. and trans.) (1884), The Sacred Books of the East, Vol. 15: The Upanishads, Pt. II, The Clarendon Press, Oxford.
Nakamura H. (1973), Religions and Philosophies of India. A Survey with Bibliographical Notes, The Hokuseido Press, The Eastern Institute, Tokyo.
Nooten van B. A. and Holland G. B. (eds) (1994), Rig Veda: A Metrically Restored Text with an Introduction and Notes, Harvard University Press, Cambridge and London.
Oberlies T. (1988), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Eine Studie ihrer Gotteslehre”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens und Archiv für Indische Philosophie, Band 32, pp. 35–62.
Oberlies T. (1995), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Einleitung-Edition und Übersetzung von Adhyāya I”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 39, pp. 61–102.
Oberlies T. (1998), “Die Śvetāśvatara-Upaniṣad: Edition und Übersetzung von Adhyaya IV–VI” (Studien zu den ‘mittleren’ Upaniṣads II – 3. Teil)”, Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens, Band 42, pp. 77–138.
Olivelle P. (1993), The Āśrama System. The History and Hermeneutics of a Religious Institution, Oxford University Press, New York, Oxford.
Olivelle P. (1998), The Early Upaniṣads. Annotated Text and Translation, Oxford University Press, New York, Oxford.
Radhakrishnan S. (1953), The Principal Upaniṣads, With Introduction, Text and Translation and Notes, George Allen and Unwin, London.
Renard P. (1995), “Historical Bibliography of Upaniṣads in Translation”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 23, No. 2, pp. 223–246.
Salomon R. (1986), “The Śvetāśvatara and the Nāsadīya: Vedic Citations in a Śaiva Upaniṣad”, Adyar Library Bulletin, Vol. 50, pp. 165–178.
Sanskrit Dictionaries, available at: https://michaelmeyer.fr/sanskrit (accessed October 20, 2025).
Zbavitel D. (2004), Upanišady, Přeložil Dušan Zbavitel, Dharma Gaia, Praha.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.