Військово-політичне суперництво Шибанідів і казахських ханів у Присирдар’їнському регіоні: процеси етнічного розмежування в Центральній Азії у XV–XVI століттях

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Б. Г. Аяган

  Д. А. Чернієнко

Анотація

Історія династії Шибанідів має безпосередній стосунок до історії середньовічних держав – Дешті-Кипчака, Кримського ханства та Астрахані (Хаджі-Тархана). Представник династії Шибанідів Мухаммед Шахбахт (1451–1510) належить до нащадків Шибана, сина Джучі, онука Чингісхана. В історії він відомий під іменами Шайбак, Шейбані-хан, Шахібек, Шахбахт (“Щасливий цар”). Опис його життя і діяльності забезпечено широким колом джерел, але водночас залишаються не до кінця з’ясованими обставини, мотиви і результати деяких його дій у період найактивнішого суперництва з казахськими ханами на території Присирдар’їнського регіону на рубежі XV–XVI ст. Цей період є вирішальним в остаточному розколі держави, створеної раніше Абулхайром-ханом. З цього погляду наявні джерела заслуговують на пильну увагу та додаткові інтерпретації. Мухаммеду Шахбахту довелося зіткнутися з казахськими султанами Буриндиком і Касимом у битвах за Туркестан, Сигнак, Сауран і Сузак. У джерелах і сучасних публікаціях насамперед підкреслюються військовий і дипломатичний талант Шейбані-хана, його прагнення зберегти за собою або повернути родові землі, де було поховано багато представників Шибанідів, зокрема його діда хана Абулхайра; зусилля Шейбані-хана щодо відродження держави кочових узбеків. Підтвердженням цьому може слугувати той факт, що саме за особистим розпорядженням Шахбахта в Сигнаку було збудовано мавзолей Абулхайра та облаштовано інші пам’ятні місця, які він неодноразово відвідував. Крім того, реконструкція подій у Присирдар’їнському регіоні на рубежі XV–XVI ст. важлива і з погляду уточнення уявлень про етногенез узбеків і казахів у ранній період формування їхньої ідентичності, розмитості етнічної належності “кочівників Дешті-Кипчака”, “нащадків Джучі”. Поступившись зрештою регіоном казахським ханам, Мухаммед Шахбахт повів своїх прихильників з території Дешті-Кипчака і Туркестану в бік Самарканда і Бухари. Ця відкочівля стала ключовою історичною подією, що затвердила остаточний розпад ханства Абулхайра, подальше формування нових етнічних спільнот – казахів та узбеків, а також самостійних Узбецького і Казахського ханств.

Як цитувати

Аяган, Б. Г., & Чернієнко, Д. А. (2023). Військово-політичне суперництво Шибанідів і казахських ханів у Присирдар’їнському регіоні: процеси етнічного розмежування в Центральній Азії у XV–XVI століттях. Східний світ, (2 (119), 5-17. https://doi.org/10.15407/orientw2023.02.005
Переглядів статті: 257 | Завантажень PDF: 231

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання