Корейська поезія солідарності: стратегії інтерпретації та лінгвокультурної адаптації “Слова про Дніпро” Хан Ґьонйона

Анотація

У статті висвітлено комплексний процес перекладу сучасної корейської поезії українською мовою на матеріалі вірша Хан Ґьонйона, присвяченого подіям в Україні. Проаналізовано етапи дешифрування семантичного ядра першоджерела через підрядний переклад та подальшу художню інтерпретацію тексту в межах трьох стратегій: верлібру, білого вірша та римованої адаптації. Кожна з версій супроводжується відповідними коментарями, що дають змогу простежити трансформації, які відбуваються з оригінальним твором у мові перекладу: зміну його структури, лексичного складу та системи виразових засобів. На прикладі перекладу твору “Слово про Дніпро” продемонстровано логіку ухвалення рішень стосовно відбору мовних ресурсів. Варто зазначити, що метою розвідки не є вичерпний аналіз усіх труднощів опрацювання оригіналу; вона фокусується на репрезентативних прикладах перекладацької практики.

Інтерес до аналізованого вірша зумовлений відвертістю і щирістю мистецького слова на підтримку України. Стаючи на бік правди, поет своїми строфами звертається до корейськомовних читачів і водночас долучається до опору українства неспровокованій агресії. Переклад вірша є нагальним і для того, аби голос митця став зрозумілим і в Україні.

Окрему увагу приділено феномену “стилістичної репатріації” шевченківських кодів та проблемі гармонізації далекосхідної поетичної манери з українською літературною традицією. Розвідка торкається питань прирощення образності, ролі інтертекстуальності та ризиків надмірного “одомашнення” (domestication) перекладу. Результати дослідження засвідчують, що найбільш адекватною стратегією відтворення корейської лірики видається багаторівневий синтез когнітивної точності верлібру та емоційної виразовості класичних метричних форм. Водночас автор розвідки спирається на тезу, що єдиного “правильного” способу перекладу не існує. Тому праця запрошує до діалогу стосовно доцільності ухвалення певних перекладацьких рішень, акцентуючи значущість самого процесу авторефлексії під час роботи над іншомовним твором.

В Україні спостерігається стійке зростання зацікавленості сучасною корейською літературою: попри непрості часи, перекладаються романи відомих авторів Країни Ранкової Свіжості. Тож можна припустити, що ця робота стане в пригоді на заняттях із перекладу сучасної поезії. Стаття буде корисною всім, хто цікавиться філологічною кореїстикою, як матеріал для зіставного аналізу з оригіналом з метою опрацювання форм і варіантів міжмовних трансформацій. Актуальність розвідки зумовлена практичними потребами галузі, а новизна – браком перекладів, які б супроводжувалися фаховими перекладознавчими коментарями.