УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ВАЙШНАВІЗМУ ТА МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ISKCON
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Статтю присвячено світоглядним та ідентичнісним аспектам розвитку української громади Міжнародного товариства свідомості Кришни (ISKCON), а саме місцю української культури в житті Товариства та окремих адептів вайшнавізму в Україні. Така постановка проблеми обумовлена тим, що у вайшнавізмі велику роль відводять власній, індуїстській у своїй основі культурі, яка є невід’ємною частиною релігійної практики вірян, у зв’язку з чим природно виникає питання, чи є місце локальним (національним) особливостям в орієн-тованому на індуїстську культуру міжнародному релігійному русі. Стаття є результатом польових досліджень, які авторка почала проводити з 2015 року і які з 2019 року набули системного характеру. У дослідженні було застосовано якісні методи соціології, насамперед глибинне інтерв’ювання та включене спостереження. Матеріал був зібраний у громадах малих та великих міст України – у Києві, Львові, Рівному, Донецьку (віддані з громади Донецька перебували на підконтрольній Україні території), Харкові, Маріуполі, Бердянську, Краматорську. Серед опитаних відданих, зокрема, були адміністратори храмів та магараджі.
З’ясовано, що в українській громаді ISKCON, так само, як і в будь-якій іншій по всьому світу, сама теологія вайшнавізму формує ставлення до національної культури – метою вайшнава є радше розототожнитися з усім матеріальним, зокрема й з національною культурою, яка є атрибутом, зокрема, матеріального світу, ніж ідентифікуватися з нею. Тому природно, що на рівні громад українську культуру не культивують. Втім, з огляду на постколоніальний контекст розвитку нашої держави серед адептів є ті, які мають сентимент до української культури й виявляють його в особливий спосіб, який дає змогу вписати його у вайшнавську картину світу, – національна культура набуває для них виняткового значення через причетність до давньої арійської культури та через пошуки спільних рис із нею в мові, мистецтві, способі життя тощо. Отже, для багатьох українських вайшнавів т. зв. “трипільсько-арійські теорії українського етногенезу” є привабливими та актуальними. У цьому й виявляються національні особливості українського Товариства свідомості Кришни.