Від підтвердження до дискримінації: недостатні права власності на землю для китайців та індійців в особливому регіоні Індонезії

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  І. Мустажаб

Анотація

У цій статті досліджується реалізація політики землеволодіння в особливому регіоні Індонезії, а саме в Джок’якарті. Концепція надання права на володіння землею лише корінним народам та заборони прав власності на землю некорінним народам мала на меті зменшення бідності в Джок’якарті. Ця концепція, запозичена урядом зі спадщини політики минулого з локальними та колоніальними впливами, пізніше стала відома як Директива 1975 року. Результати дослідження показали наявність невідповідностей у реалізації політики землеволодіння в цьому регіоні. Заборона на володіння землею стосується лише індійців та китайців, тоді як інші некорінні жителі, як і раніше, володіють землею в Джок’якарті. Політика, спрямована на підтримку населення, натомість перетворюється на дискримінаційну. Отже, індійці та китайці є жертвами порушень прав людини з боку уряду Джок’якарти, тому що їм дозволено володіти лише правом на будівництво, проте заборонено мати право власності на землю. У відповідь на такі обставини спостерігається унікальна закономірність, оскільки існують відмінності між індійською та китайською громадами, які стикаються з дискримінаційними діями та порушенням прав людини. Китайська громада вирішила чинити опір, звертаючись до суду, натомість індійська, схоже, змирилася з обставинами.

Як цитувати

Мустажаб, І. (2022). Від підтвердження до дискримінації: недостатні права власності на землю для китайців та індійців в особливому регіоні Індонезії. Східний світ, (4 (117), 282-287. https://doi.org/10.15407/orientw2022.04.282
Переглядів статті: 220 | Завантажень PDF: 188

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання