Нісіда К. Дослідження блага. Частина ІV. Глави 1–2 / Переклад з японської, вступна стаття та коментарі С. В. Капранова

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. В. Капранов

Анотація

У цій публікації представлено український переклад глав 1–2 четвертої частини праці “Дзен-но кенкю” (“Дослідження блага”) Нісіди Кітаро – визначного японського філософа ХХ ст., основоположника сучасної японської філософії. Четверта частина зазначеної праці присвячена поняттю релігії. У главі 1 Нісіда аналізує релігійну потребу. Релігія, за Нісідою, має психологічне коріння, а не соціальне чи економічне. Тому свій аналіз релігії він і присвячує цьому корінню – потребі, задоволення якої вимагає виходу за межі матеріального світу і звернення до Бога. Таку потребу Нісіда називає релігійною. Її він вважає найглибшою, найбільш фундаментальною потребою людської душі, від якої народжуються всі інші потреби. Це – потреба в єдності свідомості й водночас у єдності Всесвіту. Глава 2 присвячена проблемі сутності релігії. Релігію Нісіда визначає як зв’язок Бога і людини, причому Бога філософ розуміє як основу Всесвіту, а людину – як насамперед її свідомість. Істинна релігія, за Нісідою, – це шлях радикальної трансформації людини. Розглядаючи різні теологічні та філософські підходи до зв’язку людини й Бога, Нісіда стає на бік пантеїзму і звертається до ідей Спінози. Втім, Нісіда наполягає на тому, що Бог особистісний, адже лише особистісного Бога можна любити. Лише в такому разі можливі глибинна сутнісна спорідненість людини з ним і досягнення найвищої мети істинної релігії – злиття людини з Богом, нове духовне народження людини. У запропонованих читачеві главах Нісіда активно звертається до західних джерел, насамперед релігійних текстів (Євангеліє від Матвія, Послання апостола Павла до галатів, а також коментар єпископа Весткотта до Євангелія від Івана), філософії (Спіноза, Кондільяк), містики (Якоб Беме), релігієзнавства (Вільям Робертсон Сміт). Зі східних джерел Нісіда цитує японську буддійську книгу “Таннісьо”.

Як цитувати

Капранов, С. В. (2026). Нісіда К. Дослідження блага. Частина ІV. Глави 1–2 / Переклад з японської, вступна стаття та коментарі С. В. Капранова. Східний світ, (2 (131), 166-174. https://doi.org/10.15407/orientw2026.02.166
Переглядів статті: 0 | Завантажень PDF: 0

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

Кіотська школа; Нісіда Кітаро; чистий досвід; Японія; японська філософія

Посилання
Капранов С. В. (2014), Сінто у соціокультурних трансформаціях ХІХ–ХХ ст., Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського, Київ.
Нісіда К. (2026), “Дослідження блага. Частина ІІІ, глави 12–13. Переклад з японської, вступна стаття та коментарі С. В. Капранова”, Східний світ, № 1, c. 261–270. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2026.01.261
Böhme J. (1612), Aurora oder Morgenröte im Aufgang, режим доступу: http://12koerbe.de/lapsitexillis/auro-19.htm (дата звернення: 4.05.2026).
Condillac E. B. de. (1754), Traité de sensations, T. I, De Bure l’aîné, Londres et Paris.
Dilworth D. (1987), “Introduction: Nishida’s Critique of the Religious Consciousness”, in Nishida Kitaro, Last Writings: Nothingness and the Religious Worldview, Univesity of Hawai’i Press, Honolulu, pp. 1–45.
Smith W. R. (1894), Lectures on the Religion of the Semites. First Series. The Fundamental Institutions, Adam and Charles Black, London.
Spinoza B. de. (1915), Ethica ordine geometrico demonstrata, Gius, Laterza & figli, Bari.
Spinoza B. de. (1891), The Chief Works of Benedict de Spinoza, Translated from Latin with an introduction by R. H. M. Elwes, Vol. II. De Intellectus Emendatione – Ethica, George Bell and Sons, London.
The Gospel According to St. John (1892), The authorised version with introduction and notes by B. F. Westcott, John Murray, London.
Yusa M. (2002), Zen & Philosophy: An Intellectual Biography of Nishida Kitaro, University of Hawai’i Press, Honolulu.
新的聖書 (1944),日本聖書協会, 東京.
西田幾多郎 (2001), 善の研究, 岩波書店, 東京.

REFERENCES
Kapranov S. V. (2014), Sinto u sotsiokulturnykh transformatsiiakh XIX–XX st., A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, Kyiv. (In Ukrainian).
Nisida K. (2026), “Doslidzhennya blaha. Chastyna IІI, hlavy 12–13. Pereklad z yaponskoi, vstupna stattia ta komentari S. V. Kapranova”, Shìdnij svìt, No. 1, pp. 261–270. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2026.01.261
Böhme J. (1612), Aurora oder Morgenröte im Aufgang, режим доступу: http://12koerbe.de/lapsitexillis/auro-19.htm (дата звернення: 4.04.2026).
Condillac E. B. de. (1754), Traité de sensations, T. I, De Bure l’aîné, Londres et Paris.
Dilworth D. (1987), “Introduction: Nishida’s Critique of the Religious Consciousness”, in Nishida Kitaro, Last Writings: Nothingness and the Religious Worldview, Univesity of Hawai’i Press, Honolulu, pp. 1–45.
Smith W. R. (1894), Lectures on the Religion of the Semites. First Series. The Fundamental Institutions, Adam and Charles Black, London.
Spinoza B. de. (1915), Ethica ordine geometrico demonstrata, Gius, Laterza & figli, Bari.
Spinoza B. de. (1891), The Chief Works of Benedict de Spinoza, Translated from Latin with an introduction by R. H. M. Elwes, Vol. II. De Intellectus Emendatione – Ethica, George Bell and Sons, London.
The Gospel According to St. John (1892), The authorised version with introduction and notes by B. F. Westcott, John Murray, London.
Yusa M. (2002), Zen & Philosophy: An Intellectual Biography of Nishida Kitaro, University of Hawai’i Press, Honolulu.
Shinteki Seisho (1944), Nihon Seisho kyōkai, Tokyo. (In Japanese).
Nishida K. (2001), Zen no kenkyū, Iwanami shoten, Tokyo. (In Japanese).

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають